The moment when, 50 years ago, Neil Armstrong planted his foot on the surface of the Moon inspired awe, pride and wonder around the world. This newspaper argued that “man, from this day on, can go wheresoever in the universe his mind wills and his ingenuity contrives…to the planets, sooner rather than later, man is now certain to go.” But no. The Moon landing was an aberration, a goal achieved not as an end in itself but as a means of signalling America’s extraordinary capabilities. That point, once made, required no remaking. Only 571 people have been into orbit; and since 1972 no one has ventured much farther into space than Des Moines is from Chicago.
The next 50 years will look very different. Falling costs, new technologies, Chinese and Indian ambitions, and a new generation of entrepreneurs promise a bold era of space development. It will almost certainly involve tourism for the rich and better communications networks for all; in the long run it might involve mineral exploitation and even mass transportation. Space will become ever more like an extension of Earth—an arena for firms and private individuals, not just governments. But for this promise to be fulfilled the world needs to create a system of laws to govern the heavens—both in peacetime and, should it come to that, in war.
The development of space thus far has been focused on facilitating activity down below—mainly satellite communications for broadcasting and navigation. Now two things are changing. First, geopolitics is stoking a new push to send humans beyond the shallows of low-Earth orbit. China plans to land people on the Moon by 2035. President Donald Trump’s administration wants Americans to be back there by 2024. Falling costs make this showing off more affordable than before. Apollo cost hundreds of billions of dollars (in today’s money). Now tens of billions are the ticket price.
[ … ]
It is a mistake to promote space as a romanticised Wild West, an anarchic frontier where humanity can throw off its fetters and rediscover its destiny. For space to fulfil its promise governance is required. At a time when the world cannot agree on rules for the terrestrial trade of steel bars and soybeans that may seem like a big ask. But without it the potential of all that lies beyond Earth will at best wait another 50 years to be fulfilled. At worst space could add to Earth’s problems. | Момент, коли 50 років тому Ніл Армстронг ступив на поверхню місяця, схвилював, змусив пишатися та збудив інтерес у всього світу. У газеті стверджувалось: "відтепер людина зможе дістатись у будь-яке місце всесвіту, яке тільки її розум та винахідливість осягнуть ... наприклад, до планет, вони рано чи пізно, але безперечно дістануться". Але ж ні. Приземлення на місяць не було метою, ця подія була лише свідоцтвом надзвичайних можливостей Америки. Це завдання, вдало виконане одного разу, не потребує повторення. Тільки 571 людина була на орбіті; а з 1972 року ніхто не наважився зайти в космос далі, ніж Ді Мойн з Чікаго. Протягом наступних 50 років стануться вагомі зміни. Падіння цін, нові технології, амбіції Китаю та Індії, і нове покоління підприємців обіцяє еру відважного покоріння космосу. Це майже стовідсотково стосуватиметься туризму для заможних та кращого функціонування комунікаційних мереж для всіх; у більш довгострокових прогнозах - видобуток корисних копалин і навіть глобальне переселення. Космос перетвориться скоріше на продовження Землі - місце для державних фабрик та приватних підприємств. Але, щоб втілити цю обіцянку, потрібно створити систему законів для небесного простору - і для мирного часу, і, якщо доведеться, для воєнного. Наразі освоєння космосу зосереджене на розвитку підготовчої дияльності - переважно налаштування зв'язку та навігації. Зараз змінюються дві речі. По-перше, готується новий ривок, направлений на те, щоб відправити людей за орбіту Землі. Китай має намір висадитись на Місяць до 2035 року. Адміністрація президента Дональда Трампа планує повторну висадку до 2024 року. Зниження цін робить ці плани реальнішими, ніж раніше. Аполон коштував сотні більйонів доларів (за сьогоднішнім курсом). Сьогодні десятки більйонів коштує лише квиток. [...] Було б помилкою романтизувати космос як Дикий Захід, місце, де панує вседозволеність, де люди зможуть скинути кайдани цивілізації та віднайти свою долю. Для того, щоб космос виправдав сподівання, необхідне вміле управління. В той час, коли світ не може дотримуватись правил торгівлі металом та соєю навіть на Землі, це видається великою проблемою. Але без її вирішення весь потенціал, що знаходиться за межами Землі чекатиме на свою реалізацію ще 50 років. У найгіршому випадку космос поповнить перелік проблем Землі. |