Over the course of many years, without making any great fuss about it, the authorities in New York disabled most of the control buttons that once operated pedestrian-crossing lights in the city. Computerised timers, they had decided, almost always worked better. By 2004, fewer than 750 of 3,250 such buttons remained functional. The city government did not, however, take the disabled buttons away—beckoning countless fingers to futile pressing.
Initially, the buttons survived because of the cost of removing them. But it turned out that even inoperative buttons serve a purpose. Pedestrians who press a button are less likely to cross before the green man appears, says Tal Oron-Gilad of Ben-Gurion University of the Negev, in Israel. Having studied behaviour at crossings, she notes that people more readily obey a system which purports to heed their input.
Inoperative buttons produce placebo effects of this sort because people like an impression of control over systems they are using, says Eytan Adar, an expert on human-computer interaction at the University of Michigan, Ann Arbor. Dr Adar notes that his students commonly design software with a clickable “save” button that has no role other than to reassure those users who are unaware that their keystrokes are saved automatically anyway. Think of it, he says, as a touch of benevolent deception to counter the inherent coldness of the machine world.
That is one view. But, at road crossings at least, placebo buttons may also have a darker side. Ralf Risser, head of FACTUM, a Viennese institute that studies psychological factors in traffic systems, reckons that pedestrians’ awareness of their existence, and consequent resentment at the deception, now outweighs the benefits. | Автоматика вважається надійнішою, тому влада Нью-Йорку вже багато років без зайвої метушні вимикає кнопки на пішохідних переходах. У 2004 році процес автоматизації 3250 переходів було завершено на 76%. Проте міська влада не знімає відключені кнопки, які звично тиснуть перехожі. Спочатку відімкнені кнопки залишали через брак коштів, а згодом виявилось, що вони корисні навіть для годиться. За словами Тали Орон-Гілад з ізраїльського університету імені Бен-Гуріона в Негеві, пішоходи, які звикли натискати кнопки, краще дотримуються правил дорожнього руху. Також вона зауважила, що за висновками аналізу поведінки на переходах, люди охочіше підкорюються системі хоча б із уявним зворотним зв’язком. Як зазначив Ейтан Адар, експерт зі взаємодії людини з комп'ютером в мічиганському університеті Анн-Арбор, кнопки дають заспокійливий ефект через відчуття контролю над системою. Професор Адар розповів, що його студенти-програмісти використовують автоматичне збереження даних, залишаючи кнопку «Зберегти» лише заради спокою користувачів. Він стверджує, що слід враховувати позитивний вплив доброзичливого обману як протидію бездушному світу машин. Однак, від муляжів можуть бути й неприємні наслідки. Як вважає голова віденського інституту «FACTUM» із вивчення психологічних факторів в системі управління транспорту Ральф Ріссер, усвідомлення подібного обману загалом більше шкодить, аніж допомагає. |