This site uses cookies.
Some of these cookies are essential to the operation of the site,
while others help to improve your experience by providing insights into how the site is being used.
For more information, please see the ProZ.com privacy policy.
Рассматриваю предложения о волонтерской деятельности от некоммерческих организаций
Расценки
General rate: 0.07 USD per word / 30 USD per hour
Rates per language pair: английский => русский - Стандартная расценка: 0.07 USD за слово / 30 USD в час русский => английский - Стандартная расценка: 0.07 USD за слово / 30 USD в час английский => украинский - Стандартная расценка: 0.07 USD за слово / 30 USD в час украинский => английский - Стандартная расценка: 0.07 USD за слово / 30 USD в час
All accepted currencies
Canadian dollars (cad), Euro (eur), Ukrainian hrvnia (uah), U. S. dollars (usd)
английский => русский: Literary Description (Style: Where the Crawdads Sing) General field: Искусство/Литература Detailed field: Литература и поэзия
Текст оригинала - английский The estuary breathed in the rhythm of the tides, a slow, muddy exhalation that smelled of decaying cordgrass and ancient salt. Here, the water did not crash or roar as it did on the open beaches; it seeped, carving intricate, winding veins into the dark earth. Elara crouched silently in the shadow of a weeping willow, her bare feet sinking into the cool, forgiving mud. She was watching the great blue heron. It stood motionless in the shallows, a silent sentinel carved from slate and twilight.
To anyone else, the marsh was a wasteland of biting insects and stagnant water, but to Elara, it was a cathedral. She understood the intricate language of this place—the sudden, panicked thrashing of a mullet breaking the surface, the low, warning croak of a bullfrog, the rustle of palmetto fronds signaling an approaching storm. The heron shifted its weight, a movement so subtle it was almost imperceptible. In a flash of terrifying grace, its beak pierced the murky water, emerging a second later with a silver fish thrashing in its grip. Elara let out a breath she hadn’t realized she was holding. It was brutal, this world, but it was honest. There were no lies in the marsh, only the simple, unrelenting truth of survival.
Перевод - русский Устье реки сонно вздыхало в ритме приливных волн, пропитывая воздух сладковатым запахом гниющей тины и ила. Здесь вода не плескалась, как на открытых берегах — вместо этого она лениво сочилась по венам ручьёв, орошая и увлажняя тёмную почву. Элара тихонько присела в тени плакучей ивы, чувствуя, как её ноги погружаются в топкую прохладную грязь. Из своего укрытия она наблюдала за большой синей цаплей. Та неподвижно застыла на отмели — безмолвный страж, высеченный лунными бликами в тени деревьев.
Любому болото представало промозглой пустошью, полной назойливых насекомых, кружащихся над стоялой водой, — но для Элары это был храм. Она нутром чувствовала таинственную, утончённую натуру этого места, понимала его язык: внезапный всплеск стаи мальков на затянутой ряской поверхности; низкое, почти потустороннее кваканье жабы; беспокойный шелест листьев пальметто в преддверии грозы. Цапля слегка сместилась в тени — движение столь незаметное, что осталось бы скрытым от невнимательного глаза. Внезапно клюв стремительно скользнул вниз, пробивая грязную воду словно старую ткань, — чтобы через секунду появиться вновь, выдёргивая на воздух плотно зажатую в тисках клюва серебристую рыбу. Элара наконец выдохнула и только тогда поняла, что следила за охотой, затаив дыхание. Этот странный болотный мир был жестоким, но по-своему честным. Здесь не было места лжи — только чистое, первозданное стремление выжить.
английский => русский: Dialogue (Style: It Ends with Us) General field: Искусство/Литература Detailed field: Литература и поэзия
Текст оригинала - английский "You can’t just show up here, Julian. Not after six months of absolute silence." Maya crossed her arms, digging her nails into her own sleeves to stop her hands from shaking. The rain was dripping from his hair, soaking into the collar of his jacket, but he didn't seem to care.
"I know," he said, his voice barely rising above the sound of the traffic on the street below. "I know I have no right to be on your porch right now. But I saw the news about your dad, and I couldn't... I just couldn't let you sit in that hospital waiting room alone."
Maya let out a harsh, breathless laugh. "I wasn't alone. I have friends, Julian. I have a life that I rebuilt from scratch after you decided you couldn't handle things getting complicated."
Julian flinched, the words landing exactly as she intended. He took a half-step forward, his dark eyes pleading in the dim glow of the porch light. "I panicked, Maya. It's the biggest regret of my life, and I am so incredibly sorry. I'm not asking you to forgive me tonight. I'm just asking you to let me drive you to the hospital so you don't have to navigate that drive in the dark."
She stared at him, feeling the familiar, infuriating pull in her chest. The worst part wasn't that he had broken her heart; the worst part was that even now, she felt safer when he was around.
Перевод - русский «Ты не можешь вот так просто объявиться тут, Джулиан. Не после того, как пропал на шесть месяцев», — Майя скрестила руки на груди и исподволь вцепилась ногтями в податливую ткань рукавов, стремясь унять дрожь. Капли дождя падали ему на волосы, пропитывали влагой воротник куртки, но ему было всё равно.
«Я знаю», — ответил он едва различимо в шуме проносившихся машин. — «Я знаю, что не имею права стоять сейчас у тебя на крыльце. Но увидел новости о твоём отце и не мог… Просто не мог позволить тебе сидеть одной в этом приёмном покое».
Майя отозвалась резковатым смехом — коротко и нервно. «Я не одна. У меня есть друзья, Джулиан. У меня наконец есть своя жизнь, которую я собрала по кусочкам после того, как ты не справился с трудностями».
Джулиан вздрогнул, задетый за живое. Отступил назад; его тёмные глаза умоляюще смотрели на неё в полумраке крыльца. «Я запаниковал, Майя. Это была худшая ошибка моей жизни, и мне правда, правда очень жаль. Я не прошу тебя простить меня здесь и сейчас. Я всего лишь прошу позволить отвезти тебя в больницу, чтобы тебе не пришлось ехать одной в темноте».
Она уставилась на него, чувствуя, как в груди поднимается знакомое раздражение. Дело было даже не в том, что он разбил ей сердце; хуже было другое — даже сейчас, рядом с ним, ей становилось спокойнее.
английский => русский: Suspense / Thriller (Style: The Woman in Cabin 10) General field: Искусство/Литература Detailed field: Литература и поэзия
Текст оригинала - английский The corridor swayed, a gentle nautical roll that would have been soothing under any other circumstances. But at 3:14 AM, in the claustrophobic belly of the luxury liner, the movement only made my stomach churn tighter. I pressed my back against the mahogany-paneled wall, holding my breath until my lungs burned.
Footsteps. Heavy, deliberate, and moving closer. They were muffled by the thick, plush carpet, but the slight creaking of the floorboards betrayed the weight of whoever was walking down Deck Four. I squeezed my eyes shut, trying to force my alcohol-fogged brain to focus. Did I lock my cabin door? I couldn't remember. I remembered the shattered glass on the balcony, the sudden smear of crimson on the white railing, and then... nothing. Just blind panic.
The footsteps stopped. My heart hammered against my ribs like a trapped bird. The silence stretched, thick and suffocating, broken only by the low, distant hum of the ship's engines. Slowly, agonizingly, the brass handle of my cabin door began to turn. It wasn't a casual push; it was testing the lock. A slow, deliberate rotation.
Click. The deadbolt held. I clamped a hand over my mouth to stifle the whimper bubbling in my throat. Whoever was on the other side stood there for ten long seconds, separated from me by two inches of wood, before finally, mercifully, turning away and continuing down the hall.
Перевод - русский Коридор мягко покачивался в такт волнам, несомненно приятно и убаюкивающе при любых других обстоятельствах. Но в 3:14 утра, в тесном брюхе роскошного лайнера, каждое неловкое движение заставляло мой живот сжиматься от страха. Я прижалась спиной к полированным стенным панелям красного дерева и до жжения в лёгких затаила дыхание.
Шаги. Тяжёлые, уверенные, приближающиеся. Несмотря на плотный ковёр, скрип половицы всё же выдал того, кто сейчас бесшумно шел вдоль четвёртой палубы. Я зажмурилась, из последних сил заставляя мой одурманенный алкоголем мозг сосредоточиться. Я точно заперла каюту? Я не была уверена. В памяти всплыл разбитый на балконе бокал, красные потёки, стекающие по перилам, а затем… ничего. Кроме ослепляющей, всепоглощающей паники.
Шаги замерли. Моё сердце трепетало в груди перепуганной птицей. Тяжёлая, удушающая тишина натянулась до предела, нарушаемая лишь далёким гулом корабельных двигателей. Словно в замедленной съёмке ручка двери моей каюты начала поворачиваться. Её не пытались открыть — проверяли замок.
Щёлк! Замок не поддался. Я зажала рот рукой, чтобы не дать вырваться всхлипу ужаса, застрявшему в горле. Кто бы ни был сейчас по ту сторону двери, он стоял там ещё секунд десять, отделяемый от меня всего лишь двумя дюймами дерева, — прежде чем наконец отвернуться и продолжить неспешно шагать по коридору.
английский => русский: Sci-Fi (Style: Project Hail Mary) General field: Искусство/Литература Detailed field: Литература и поэзия
Текст оригинала - английский The thermodynamics of the situation were, to put it mildly, a disaster.
I stared at the console, tapping my pen against my chin. The primary coolant loop had ruptured somewhere near the port thruster assembly, which meant the reactor was currently trying to melt its way through the ship’s hull. If the core temperature hit 1,400 degrees Celsius, the containment field would fail, and I would be vaporized. Instantly. So, that was a fun timeline to work with.
"Okay, computer," I muttered, dragging a schematic onto the main screen. "Let's do some math. If we reroute the secondary life-support coolant through the auxiliary bypass... what's the pressure differential?"
The screen blinked. ERROR: Bypass lines not rated for liquid nitrogen temperatures. Structural failure imminent upon transfer.
"Right. Obviously." I rubbed my temples. If I pushed liquid nitrogen through standard titanium piping, the metal would become brittle and shatter like glass under the pressure. I needed a buffer. I needed something with a high specific heat capacity that wouldn't freeze solid the moment it touched the cryo-fluid.
I looked over at the hydroponics bay. Specifically, at the massive tank of synthetic algal slurry we used for oxygen recycling. It was mostly water, but thick with organic polymers. It would resist freezing just long enough to act as a thermal shock absorber. It was incredibly stupid. It would completely ruin the ship's oxygen supply for the next three weeks. But breathing is a secondary concern when you're about to be turned into plasma.
Перевод - русский С точки зрения термодинамики все было из рук вон плохо.
Я уставился на консоль, щёлкая ручкой о подбородок. Основной охлаждающий контур разгерметизировался где-то в районе узла левого маневрового двигателя, а значит, перегретый реактор прямо сейчас пытается проплавить себе путь через корпус. Если его температура достигнет 1400 °C, защитное поле откажет, и я испарюсь ко всем чертям. За доли секунды. Так что стоило поспешить.
«Окей, компьютер», — пробормотал я, выводя схему на основной экран. — «Если подключить вторичный охлаждающий контур от вспомогательных систем… какой будет перепад давления?»
Экран мигнул.
ОШИБКА: Трубы обходного маршрута не предназначены для температур жидкого азота. Вероятность разрушения в процессе передачи...
«Ясно. Ну конечно».
Я потёр виски. Если пущу жидкий азот по стандартным титановым трубам, металл станет хрупким и под давлением разлетится как стекло. Мне нужен буфер — что-то с достаточно хорошей теплоемкостью, чтобы отвести излишки температуры и не дать трубе замёрзнуть в первые же секунды.
В поисках решения я обвёл взглядом большой резервуар с синтетической водорослевой суспензией, которую мы использовали для восстановления кислорода. Водянистый кисель с щедрой примесью органических полимеров — как раз хватит, чтобы смягчить тепловой удар. Идея была откровенно идиотской. Поступи я так — и гарантированно останусь без источника кислорода на ближайшие три недели. Но с альтернативой превратиться в плазму в ближайшие несколько минут выбирать не приходилось.
английский => русский: Historical Narrative (Style: The Nightingale) General field: Искусство/Литература Detailed field: Литература и поэзия
Текст оригинала - английский Winter arrived in the village of Sainte-Mère not with a flurry of snow, but with the heavy, mechanized rumble of truck tires on cobblestone. It was November 1941, and the war had finally bled into the quiet corners of the French countryside.
Isabelle stood by the baker’s window, clutching her threadbare shawl tightly around her shoulders. She watched as soldiers—young men who looked no older than her own brother—marched across the town square. Their uniforms were a stark, pristine gray against the dull brown of the dying autumn leaves. They moved with an arrogant leisure, laughing in a guttural language that made the villagers shrink back into their doorways.
"Don't look at them," Madame Leclerc hissed, tugging at Isabelle’s sleeve. The older woman’s hands, white with flour and trembling slightly, gave away the fear she tried to hide behind a stern expression. "Keep your eyes on the ground, child. Pride is a luxury we can no longer afford."
But Isabelle could not look away. She saw the way the grocer lowered his head as the commanding officer walked past. She saw the swastika snapping sharply in the bitter wind above the town hall, a violent splash of red against the gray sky. A quiet, burning anger took root in her chest, settling deep in her ribs. They had taken Paris. They had taken her father. But as she watched the foreign boots track mud over the stones of her childhood, she vowed they would not take her spirit.
Перевод - русский Вместо пушистого снега зима принесла в деревню Сент-Мер тяжёлый, механический рокот колёс по брусчатке. Стоял ноябрь 1941 года, и война наконец запустила свои пальцы в тихие уголки французской провинции.
Изабель стояла у витрины пекарни, кутаясь в плотную вязаную шаль и глядя, как солдаты — совсем ещё молодые ребята, едва ли старше её брата, — маршировали через городскую площадь. Их безупречная серая форма выделялась на фоне скучных бурых листьев увядающей осени. Они двигались с ленивой самоуверенностью, смеясь, что-то говоря на своём странном гортанном языке, от которого местные боязливо прятались в домах, прикрывая за собой ставни.
«Не смотри на них», — настойчиво прошептала мадам Леклерк, потянув Изабель за рукав. Рука старшей женщины была белой от муки и слегка дрожала, выдавая страх, который та безуспешно пыталась спрятать за суровым выражением лица. «Не поднимай глаз, дитя — гордость нам теперь дорого обойдётся».
Но Изабель не отвела взгляд. Она видела, как покорно склонил голову лавочник при виде приближающегося офицера. Видела, как реяла на ветру свастика, поднятая над зданием городского совета, — яростно-алый след на фоне серого неба. Тихая, тлеющая, словно угли, ярость поселилась у неё в груди, мерно пульсируя под рёбрами. Они взяли Париж. Они забрали её отца. Но, глядя, как чужие сапоги разносят грязь по каменной мостовой её детства, она поклялась, что никогда, ни за что они не заберут её душу.
английский => русский: Original Poetry — The Clockwork Heart (2024) General field: Искусство/Литература Detailed field: Литература и поэзия
Текст оригинала - английский The gears of time are cold and blind,
They leave the brightest days behind.
They turn the heavy iron wheel,
And crush the things we softly feel.
Yet in the dark, a spark remains,
A quiet pulse within the veins.
A whispered word, a sudden flame,
That softly calls a forgotten name.
No rusted lock, no ticking clock,
Can break the spirit on the rock.
For love will outlive every gear,
And conquer every silent fear.
The heavy wheel may turn and grind,
But leaves the truest heart behind.
Перевод - русский Как время крутит шестерни,
Крадет часы, минуты, дни.
Их ржавый низменный металл
Раздавит все, что ты желал.
Но искра вспыхнет и во тьме,
Как тихий пульс прозрачных вен.
Неслышный шепот на ветру,
Зовущий путника к костру.
Ни время бег, ни холод льда
Уж не сведут тебя с ума.
Любовь отыщет путь во тьме,
И ты узнаешь - страха нет.
Пусть время крутит жернова –
И в них очистится душа.
английский => русский: Transformation of family ties General field: Общественные науки Detailed field: Общественные науки, социология, этика и т.д.
Текст оригинала - английский Stanisław Andrzej Sorys
Uniwersytet Papieski Jana Pawła II w Krakowie
Transformation of family ties
The family and the family ties it creates shape the attitudes and behavior of a person who grows in it. They also have a decisive influence on the character of the family that they will start in the future. The values acquired in the family home will enable him to build and strengthen family ties, largely based on his own and family experiences.
The context of the research was the modern family, which, despite the many transformations that have occurred within it as a result of cultural and civilization changes, is still an inseparable element of human life, with a leading and leading role in the development
of a child, at the same time defining its worldview as an adult.
The aim of the research was to show the changes occurring within the mutual relations between the family and the individual from the time perspective from the period defined by the so-called “Late modernity” or “postmodern society” up to the present (postmodernity). The author shows that the current shape of the family, which many researchers
refer to as its crisis or even collapse, is the result of a long process involving changes in mutual obligations and at the same time the desire for individual development of members of that family. This leads to the rejection of existing forms and ties, the loss of traditional beliefs, knowledge and norms, and the creation of a new type of social bond.
The scientific method was applied in the form of multi-station ethnography (Marcus 2003), which is a method of conducting research in conditions of discontinuity of cultural formations, when supra-local factors influence the situation in a given locality, causing various “practices, anxieties and ambiguities” (Marcus 2003, p. 170).
The conclusions from this study were that the family, despite the weaknesses shown, is still an important institution for the individual. It is also the only institution that is able to defend an individual against negative aspects resulting from postmodernity. Therefore, in the policy of the state, it is necessary and necessary to pay more attention to the transformations of the family bond in the constantly changing socio-cultural conditions, in which the role of the traditional family is diminishing.
Перевод - русский Stanisław Andrzej Sorys
Uniwersytet Papieski Jana Pawła II w Krakowie
Трансформация семейных отношений
Семья и образованные в ней семейные отношения определяют установки и поведение выросшего в ней человека. Они также оказывают решающее влияние на то, как этот человек будет строить свою собственную семью. Ценности, усвоенные в родительском доме, в дальнейшем позволят образовать и усилить семейные связи.
Основой для данного исследования стала современная семья, которая, несмотря на многочисленные изменения, произошедшие с ней вследствие культурных и исторических трансформаций, все еще является неотъемлемой частью человеческой жизни и играет ведущую роль в развитии ребенка, во многом определяя, каким именно взрослым он станет в дальнейшем.
Целью исследования было показать изменения, происходящие во взаимных отношениях между семьей и индивидами в динамике времени – с периода, определяемого как «Поздний модернизм» или «Постмодернистское общество», до наших дней («пост-модернизм»). Автор демонстрирует, что современная семья, которую многие исследователи рассматривают как находящуюся в кризисе или даже на грани распада, является результатом длительного процесса, включающего изменения в обоюдных обязанностях одновременно с желанием индивидуального развития у членов этой семьи. Это приводит к отказу от форм и связей, традиционных ценностей, понятий и норм одновременно с образованием новых социальных связей.
В исследовании был применен специальный научный метод мультисайтовой / многоузловой этнографии (Маркус 2003), представляющий собой исследования в условиях прерывания культурных традиций, когда надлокальные факторы влияют на текущую ситуацию, приводя к различным «практикам, тревогам и неоднозначностям» (Маркус 2003, стр.170).
Результаты исследования показали, что семья, несмотря на указанные слабые стороны, все еще является важным для индивидов институтом. Это единственный общественный институт, способный защитить индивида от негативных аспектов, вызванных постмодернизмом. Таким образом в государственной политике необходимо уделить больше внимания трансформации семейных связей в постоянно меняющихся социо-культурных условиях, где роль традиционной семьи уменьшается.
английский => украинский: Blog post General field: Искусство/Литература
Текст оригинала - английский Last week, I published a post about AI not understanding intent in writing. I asked people to share AI- written texts with me, so I could prove my point - or be proven wrong.
Not only did the post cause more discussion than anything else I’ve posted here, two people actually took me up on it.
Let me first clarify one point: I’m a marketer and refer to marketing text. Copywriters write to convince. The intention behind marketing texts can be to raise curiosity, to instill desire, or fear, to elicit some reaction, be that passive (an emotion) or active (a click, a purchase, a sign-up).
Neither of the two texts matched that description.
But, let’s look at them anyway:
“Evening settled slowly over Nazareth, not as a sudden dimming, but as a gentle drawing in of the day, as though the light itself were reluctant to depart. The last warmth of the sun clung to the limestone walls, turning them the color of honey, while long shadows stretched across the narrow paths between homes. A faint breeze moved through the village, stirring loose dust and carrying with it the mingled scents of olive wood smoke, baked grain, and the cooling earth.”
At first read you don't immediately recognize it’s AI. It uses descriptive adjectives and even analogies. Nice.
But, what could be the intent of a novelist placing the description of the dawning over Nazareth in their text? To create a “mood”. This is where the AI-generated text is inconsistent.
Where does the text want to take you? The melancholy of the dawn? The sweetness of home? The chill of the upcoming night?
What makes a novel great is the writer’s ability to describe a scene that reflects a feeling. We want the reader to feel they are in the story.
The writer can place such descriptive text at the beginning of a chapter or as a transition from one act to the next to get the reader into the right mood. An evening scene, like this one, could also close a chapter, signaling the end of something.
Something like:” Evening settled slowly over Nazareth, as a gentle drawing in of the day. The sun’s warmth lingered on the limestone walls, while the daylight gradually retired, turning them the color of honey. A faint breeze carried the scents of olive oil, baked grain, and flickering wood through the narrow paths between homes as the dust from the day's hustle snuggled up in streetcorners to await the coming of the night.”
Or this: “Evening settled over Nazareth. Something in the gentle drawing in of the day was different. It seemed as though the light itself was reluctant to depart. As the limestone walls turned a rusty color, the sun’s warmth was chased away by long shadows that quickly conquered the narrow paths between buildings. The hiss of the wind cut around corners, stirring loose dust carrying the mingled scents of dirt, smoke and the urgency to take shelter before the earth cools down.”
You get the difference.
If you’re interested in a more detailed analysis, visit my blog
Перевод - украинский Минулого тижня я опублікувала пост про те, що ШІ не розуміє суті наміру в тексті. Я навіть попросила людей поділитися текстами, написаними ШІ, щоб довести свою правоту — або переконатися, що помиляюся.
У підсумку пост викликав більший резонанс, ніж будь-що, написане мною раніше, а двоє людей справді надіслали тексти.
Дозвольте прояснити: як маркетолог, я говорю виключно про маркетингові тексти. Завдання копірайтера — переконати. За маркетинговими текстами може стояти намір збудити цікавість, бажання, страх або іншу емоцію: пасивну (на рівні переживань) чи активну (підписатися, замовити тощо).
І жоден із двох надісланих текстів не відповідав цим вимогам.
Але давайте в будь-якому разі на них подивимося:
«У Назареті повільно наставав вечір: не миттєва темрява, а поступове згасання дня, немов світло само по собі не бажало йти. Останні теплі промені сонця торкалися висічених із пісковику стін, забарвлюючи їх у медовий колір, а довгі тіні лягли у вузьких вуличках між будинків. Легкий бриз ковзає містом, підіймаючи пил і приносячи легкий запах диму оливкового дерева, смаженого зерна та землі, що холоне».
Спочатку ви навіть не зрозумієте, що це ШІ. Він використовує описові прикметники й навіть аналогії. Супер.
Але навіщо автору вставляти у свій текст опис заходу сонця в Назареті? Правильно, щоб створити настрій.
І саме цього в тексті й не вистачає.
Куди переносить вас цей текст? У передвечірню меланхолію? У домашній затишок? У прохолоду прийдешньої ночі?
Саме здатність автора передати відчуття за допомогою опису робить новелу якісною. Ми прагнемо залучити читача в історію.
Автор може розмістити опис на початку розділу, щоб зробити перехід між частинами та створити правильний настрій.
Такий опис міг би закривати розділ, позначаючи закінчення чогось.
Щось на кшталт:
«Вечір неспішно накривав Назарет, дозволяючи дню покинути тихі вулиці. Сонце ще торкалося висічених із пісковику стін, але світло вже йшло, наостанок забарвлюючи каміння в теплий колір меду. М'який бриз приносив із собою запах оливкової олії, зерна та деревного диму, розносячи його вузькими вуличками, у куточках яких уже осідав денний пил, немов в очікуванні ночі, що підступає».
Або так:
«У Назареті наставав вечір. Було щось неправильне в тому, як барви поступово блякли, немов світло не поспішало йти. Останні промені призахідного сонця забарвили стіни в іржавий відтінок, а потім уздовж вузьких вулиць простягнули свої руки довгі тіні. Вітер жадібно підхоплював пил, кидаючи його в кути порожніх вулиць, приносячи із собою запахи бруду, диму та поспішного бажання покинути вулицю до того, як земля остаточно охолоне».
Думаю, різницю ви зрозуміли.
Якщо сподобалося, більш детальний аналіз я розмістила у своєму блозі.
английский => украинский: Запрошення для інвесторів – Частина 2 General field: Общественные науки
Текст оригинала - английский You Are the Story We Have Been Waiting to Tell
I have spent thirty years making things people feel.
Films. Commercials. Campaigns. Brand narratives for companies that needed to say something true in a world that rewards noise. I built an agency, ran it for fourteen years, and eventually sold it. Then I sat down one afternoon and watched an AI tool generate a thousand words about a client's product in about four seconds.
It was fluent. It was accurate. It was completely empty.
That was the moment I stopped being impressed and started getting concerned.
Because here is what thirty years in a story room teaches you: the problem was never output. It was never speed. The problem, the only problem that has ever mattered in creative work, is whether the person on the other end of your words feels something real.
AI was flooding the enterprise with volume. What it was not delivering was meaning. And I watched smart companies spend serious money on tools that made their content faster and made their audiences care less.
I could not unsee it. So I built Storibot.ai.
Not a content generator. A story architect.
We take the frameworks that Hollywood spent a century developing and we put them to work inside enterprise and smb content production at scale. Because those frameworks are not creative theories. They are structural maps of how human beings process information, build trust, and decide.
Your role in this story.
I am not asking you to bet on a vision.
I am asking you to look at a founder who has lived inside storytelling long enough to know exactly what has gone wrong, and who built the tool he wished existed.
“Every great story has a guide. Someone who has walked the road before, who hands the hero exactly what they need at exactly the right moment.”
That is what Storibot is.
The hero in this story is you. The investor who sees what others are still catching up to, before the narrative shifts and the round is closed.
The next chapter is written. The question is, Are you are in it?
Let's talk.
Michael Harris
Founder and CEO, Storibot.ai
Перевод - украинский Ви — та сама історія, на яку ми так довго чекали.
Я присвятив тридцять років створенню речей, які змушують людей відчувати.
Фільми. Рекламні ролики. Кампанії. Бренд-наративи для компаній, яким потрібно було сказати щось справжнє у світі, що винагороджує інформаційний шум. Я заснував агентство, керував ним чотирнадцять років і зрештою продав його. А потім, одного дня, я сів і побачив, як ШІ-інструмент згенерував тисячу слів про продукт клієнта приблизно за чотири секунди.
Текст був зв'язним. Він був точним. І абсолютно порожнім.
Саме тоді моє захоплення змінилося на занепокоєння.
Тому що ось чого вчать тридцять років роботи над історіями: проблема ніколи не полягала в обсягах. І ніколи — у швидкості. Єдина проблема, яка завжди мала значення у творчій роботі — це те, чи відчуває людина по той бік ваших слів щось справжнє.
ШІ затоплював бізнес обсягами тексту. Але він не генерував сенсів. І я спостерігав, як розумні компанії витрачали серйозні гроші на інструменти, які робили їхній контент швидшим, а їхню аудиторію — байдужішою.
Я не міг цього розвидіти. Тому я створив Storibot.ai.
Це не генератор контенту. Це архітектор історій.
Ми беремо фреймворки, на розробку яких Голлівуд витратив століття, і масштабно впроваджуємо їх у виробництво контенту для корпорацій та малого бізнесу. Тому що ці фреймворки — це не творчі теорії. Це структурні карти того, як люди обробляють інформацію, формують довіру та приймають рішення.
Ваша роль у цій історії.
Я не прошу вас робити ставку на бачення.
Я прошу вас поглянути на засновника, який жив сторітелінгом достатньо довго, щоб точно знати, що саме пішло не так, і який створив інструмент, про існування якого мріяв сам.
«У кожній видатній історії є провідник. Той, хто вже пройшов цей шлях і дає герою саме те, що йому потрібно, в ідеально слушний момент».
Саме цим і є Storibot.
Герой у цій історії — ви. Інвестор, який бачить те, що інші лише починають розуміти — ще до того, як наратив зміниться, а раунд буде закрито.
Наступний розділ уже написано. Питання лише в тому, чи є в ньому ви?
Давайте поговоримо.
Майкл Гарріс
Засновник та CEO, Storibot.ai
английский => украинский: Ethical Choice Psychological Game General field: Искусство/Литература Detailed field: Авиация и космонавтика, летательные аппараты
Текст оригинала - английский English
Toothbrush
Team Task #1- Problem Solving
It is approximately 2:30 p.m., October 5th and you have just crash-landed in a floatplane on the east shore of Laura Lake in the sub arctic region of the northern Quebec-Newfoundland border.
The pilot was killed in the crash, but the rest of you are uninjured.
Each of you is wet up to the waist and have perspired heavily.
Shortly after the crash, the plane drifted into deep water and sank with the pilot’s body pinned inside.
The immediate area is covered with small evergreen trees (1½ to 4 inches in diameter).
Scattered in the area are a number of hills having rocky and barren tops.
Tundra arctic swamps make up the valleys between the hills and consist only of small scrubs.
Approximately 25 percent of the area in the region is covered by long, narrow lakes, which run northwest to southeast.
Innumerable streams and rivers flow into and connect the lakes.
You are all dressed in insulated underwear, socks, heavy wool shirts, pants, knit gloves, sheepskin jackets, knitted wool caps and heavy leather hunting boots.
Collectively, your personal possessions include: $153 in bills and 2 half-dollars, 4 quarters, 2 dimes, 1 nickel and 3 new pennies; 1 pocket knife (2 blades and an awl that resembles an ice pick); one stub lead pencil; and an air map.
Below are listed the 15 items left intact and undamaged after the crash landing.
Your task is to rank order them in terms of their importance for your crew's survival.
Place the number 1 by the most important item, the number 2 by the second most important, and so on through number 15 for the least important.
You may assume:
1.
The number of crew members is the same as the number on your team
2.
You are the actual people in the situation
3.
The team has agreed to stick together
4.
All items are in good condition
Q13 Your Items:
A magnetic compass
A gallon can of maple syrup
A sleeping bag per person (Arctic type down filled with liner)
A bottle of water purification tablets
A 20 ft. x 20 ft. piece of heavy duty canvas
13 wood matches in a metal screw top, waterproof container
250 ft. of 1/4 inch braided nylon rope.
50lb test
An operating 4 battery flashlight
3 pairs of snowshoes
A fifth of Bacardi rum (151 proof)
Safety razor shaving kit with a razor
A wind up alarm clock
A hand axe
One aircraft inner tube for a 14 inch wheel (punctured)
A book entitled Northern Star Navigation
Team Task #2- Ethical Decision Making
A company has developed technology for a self driving car, and they have made it so it would be affordable for the common citizen.
In order to cut down on the cost, developers had to use slightly less fine tuned sensor technology.
As a result, the cars are not infallible, although tests have indicated that they are still 10 times as safe as an average human driver.
Part of the design is a function that would allow a person to take control of the car manually if one wanted, but the switch takes several seconds, thus not leaving enough time to take over in an emergency.
More than 35,000 people were killed in motor vehicle accidents in the US in 2016.
If this driverless car technology were adopted, that would theoretically cut down that number to 3,500 deaths.
Should these cars be made available on the market?
Who is responsible in the case of an accident?
Paper towel
1.
A crew member repeatedly eats more than his/her share of rationed foods.
[1]While technology has allowed space agencies to dehydrate and expertly package food, space crafts can only carry so much.
Due to this limitation, there is strict rationing of food on ships to ensure that the astronauts have enough to last the duration of the mission.
Each crew member has a specific amount of food rations based on their physical needs.
[1]You and your twelve person crew are on an important mission to a distant solar system, where it is believed that there exists a radioisotope thought to provide clean energy for space travel.
You have been aboard your ship for six months and have approximately two years left in your mission.
When it comes time for the bi-annual inventory of the food rations, a member of your team discovers that there is less food than there should be based on each crew member's rations and the amount of time you have been aboard the ship.
The team member alerts the rest of the crew to this discrepancy and after some prodding, a different crew member admits that they have repeatedly eaten more than their share of food.
They explain that they have been sneaking snacks outside of scheduled meal times because they often crave food not in their planned diet.
The crew member has been caught early enough that the crew will not face a life-threatening food shortage during the rest of their mission but likely will find themselves having to ration further in the last few months, leading to their suboptimal nutrition.
[1]How should the crew members handle this situation?
Should they abort the mission due to the shortage of food, or should they continue on their mission?
Depending on your answer to the previous question, how should they ensure that the crew member no longer steals food?
Do they deserve to be punished and if so, how?
Car Tire
2.
A crew member lies to the rest of the crew about completing assigned safety and maintenance checks.
[1]Two of the most vital elements on a space mission are trust and safety: trust in your crew members that they are performing their individual duties and feeling safe in the environment you are operating in.
If either of these are lost, your entire mission can implode.
[1]You and your crew are on a mission to set up the infrastructure for a new colony on Mars.
You are about halfway to Mars and so far everything has been going smoothly with the crew and the ship.
Each member of the crew has a specific role while on this journey, though many hold multiple roles.
As your ship is halfway to Mars, there is a mandatory crew meeting where all members report their current status and performance of their duties.
When it comes time for your secondary flight engineer, who is also in charge of safety and maintenance checks, to give their report, you notice that their report on safety and maintenance is very brief.
When prodded, the crew member gives a vague response.
Feeling that something is off, you and another crew member manually go to the secondary flight engineer’s system logs after the meeting.
You realize that while they have been doing their flight engineer duties, they have not completed their assigned safety and maintenance checks since the first month of the mission.
You know that the crew member has previously expressed derision towards the safety checks, claiming that the computer will find any errors that might occur, but you know that it is essential for the safety of the crew that the systems be checked daily.
Fortunately, there haven’t been any issues with the spacecraft throughout the mission, but the fact the crew member didn’t finish their checks for the past few months causes great concern.
What’s more, this crew member will be responsible for safety checks of the equipment that your crew will place on Mars, which includes life support technology for the new colony.
How will you confront the crew member who hasn’t been completing their tasks, and what sort of consequences might you impose on them?
How do you ensure that everything gets checked now?
Most importantly, how do you restore trust in the entire crew so that you can continue on with the mission?
Shoe
3.
A crew member falls ill and hides this condition from the rest of the crew.
They claim to be fine, and don’t want to report anything to mission control.
[1]Illness is a major danger in the close quarters of a spacecraft.
The stress of space travel can easily weaken a crew member’s immune system, diseases can easily spread, and the medical assistance available aboard a spacecraft is limited.
[1]You are on a mission to Mars and halfway there you notice that a crew member has been acting out of character.
They appear tired and are struggling to keep up with their normal duties.
The crew member claims that they are simply tired for weeks, even when their condition doesn’t improve even after days of rest.
The rest of the crew finally demands that the crew member be tested for multiple diseases.
Unable to hide any longer, the crew member admits that they’ve been sick for weeks, but didn’t want to cause alarm or distract from the mission.
[1]What should the crew do with this member?
Should there be some kind of punishment for this crew member because they disobeyed protocol by hiding their illness?
Would the situation be any different if the crew member informed the crew and the crew decided to hide this from mission control?
Butter Knife
4.
A crew member intentionally damages the transport vehicle.
Missions to space are often costly endeavors, with each space vehicle costing at least a billion dollars.
Each mission is an investment in the future of humanity, to explore and learn more about our galaxy and universe.
However, these missions, involving extended isolation and high stress, can be psychologically damaging to crew members.
During a mission, one of the crew members intentionally causes damage to the propulsion module of the transport vehicle.
The crew member, tired of the isolation of the mission, wanted to force Mission Control to send support to get back to Earth.
After more inspection of the propulsion module, the flight engineer discovers that the crew is currently not equipped to repair the module on their own.
With a limited food supply and a lot of tension in the work environment, there are many unknowns on how to best address this situation.
As Mission Control, should you send a mission to rescue the crew and bring them back to Earth, or is it smarter to conserve mission resources?
Even if the costs of inaction are the lives of the crew?
What repercussions, if any, should happen for the crew member in question?
Is it ok to force a crew member to continue on a mission they actively want to abandon?
Rope
5.
A crew member reprograms one of the ship’s control systems to allow him/her to keep the temperature of the habitat warmer than the mission specifications call for.
This crew member is the only one who knows how to reverse this programming.
[1]Sometimes personal objectives can clash with those of a team.
In space, the ramifications of decision making based on personal objectives over a crew’s can be especially impactful.
You are currently on a data collecting mission to a distant moon where the crew experiences this dilemma, with a crew member placing their own needs above the mission.
[1]Two months into the mission, you and other crew members notice that the habitat is warmer than mission specifications called for.
You and the crew were alerted to this because the spaceship’s air pressurizing equipment started malfunctioning 2 weeks ago due to higher-than-normal internal temperature readings.
After investigation, a crew member confesses, saying they found a way to reprogram the temperature gauge to deviate from its set temperature.
When confronted, this crew member replied that they were often uncomfortably cold and therefore turned the temperature up.
They claimed that the change is so miniscule that it would not impact the success of the mission.
The crew informs them that air pressure has changed in the ship due to the increased temperature which has required several crew members to recalculate air flow allocation to survive the rest of the journey.
The crew member is not willing to change the temperature, thinking the rest of the crew is smart enough to make the air supply and pressure last for their remaining time on board.
This crew member is the only one on the ship with the expertise to reverse the programming and mission control is unable to do it remotely.
[1]How should the crew respond to this infraction of protocol?
As the crew member refuses to change the temperature, what measures should be taken to fix the situation?
Stapler
6.
Перевод - украинский Ukrainian
Зубна щітка
Командне завдання №1 – Вирішення проблеми
Зараз приблизно 14:30, 5 жовтня, і ви щойно здійснили аварійну посадку на гідролітаку на східному березі озера Лаура в субарктичному регіоні на півночі кордону Квебек–Ньюфаундленд.
Пілот загинув під час аварії, але решта з вас не постраждали.
Кожен із вас мокрий до пояса і сильно спітнів.
Невдовзі після аварії літак віднесло в глибоку воду, і він затонув разом із тілом пілота, затиснутим усередині.
Навколишня місцевість вкрита невеликими хвойними деревами (діаметром 1,5–4 дюйми).
По території розкидані пагорби з кам’янистими й безплідними вершинами.
Болота арктичної тундри створюють долини між пагорбами і складаються лише з низьких чагарників.
Приблизно 25% території вкрито довгими вузькими озерами, що простягаються з північного заходу на південний схід.
Незліченні струмки та річки впадають в озера та з’єднують їх.
Ви всі одягнені в термобілизну, шкарпетки, щільні вовняні сорочки, штани, в’язані рукавички, овечі куртки, в’язані вовняні шапки та міцні шкіряні мисливські чоботи.
Разом у вас є: 153 долари купюрами, 2 монети по 50 центів, 4 по 25 центів, 2 по 10 центів, одна 5 центів й 3 пенні; 1 кишеньковий ніж (2 леза та шило, що нагадує ніж для коління льоду); один огризок простого олівця; авіаційна карта.
Нижче наведено 15 предметів, що залишилися неушкодженими після аварії.
Ваше завдання — розташувати їх за важливістю для виживання вашої команди.
Поставте 1 біля найважливішого предмета, 2 — біля другого за важливістю і так далі до 15 що є найменьш важливим.
Ви можете припустити:
1.
Кількість членів екіпажу дорівнює кількості людей у вашій команді
2.
Ви — реальні учасники цієї ситуації
3.
Команда погодилася триматися разом
4.
Усі предмети в хорошому стані
Q13 Ваші предмети:
Магнітний компас
Галон кленового сиропу у жестяній банці
Спальний мішок на кожну людину (арктичного типу, з пуховим наповнювачем та вкладишем)
Флакон пігулок для очищення води
Міцний брезент 20×20 футів
13 дерев'яних сірників у металевому водонепроникному контейнері з гвинтовою кришкою
50 футів плетеної нейлонової мотузки товщиною 1/4 дюйма
Міцність на розрив 50 фунтів
Робочий ліхтарик на 4 батарейки
3 пари снігоступів
1/5 галона рому Bacardi об'ємом міцністю 151 proof (75,5% об.).
Набір для гоління з безпечною бритвою
Механічний будильник
Невелика сокира
Одна авіаційна камера для 14-дюймового колеса (пробита).
Книга «Навігація за Полярною зіркою»
Командне завдання №2 – Етичне прийняття рішень
Компанія розробила технологію самокерованого автомобіля, зробивши її доступною для широкого кола користувачів.
Щоб знизити вартість, розробники вимушені були використати менш точні сенсори.
У результаті автомобілі не є безпомилковими, хоча тести показали, що вони все ще в 10 разів безпечніші за середнього водія.
Дизайн передбачає можливість ручного керування, але перемикання займає кілька секунд і не дозволяє вчасно зреагувати в екстрених ситуаціях.
Понад 35 000 людей загинули в ДТП у США у 2016 році.
Впровадження цієї технології потенційно могло б зменшити цю цифру до 3 500.
Чи слід випускати такі автомобілі на ринок?
Хто несе відповідальність у разі аварії?
Паперовий рушник
1.
Член екіпажу постійно їсть більше своєї норми раціону.
Хоча технології дозволили космічним агентствам дегідратувати та професійно пакувати їжу, космічні кораблі можуть взяти на борт лише обмежену її кількість.
Через це обмеження їжа на кораблях суворо нормується, щоб астронавтам гарантовано вистачило запасів на весь час місії.
Кожен член екіпажу має визначену кількість харчових раціонів відповідно до своїх фізичних потреб.
Ви та ваш екіпаж із дванадцяти осіб перебуваєте на важливій місії до віддаленої зоряної системи, де, як вважається, існує радіоізотоп, який може забезпечити чисту енергію для космічних подорожей.
Ви перебуваєте на борту свого корабля вже шість місяців, і у вас залишається приблизно два роки до завершення місії.
Коли настає час піврічної інвентаризації харчових запасів, один із членів вашої команди виявляє, що їжі менше, ніж має бути, виходячи з раціонів кожного члена екіпажу та часу, який ви вже провели на борту.
Цей член команди повідомляє решту екіпажу про цю невідповідність, і після певного тиску інший член екіпажу зізнається, що неодноразово їв більше, ніж належало за його нормою.
Він пояснює, що потай перекушував поза встановленими часами прийому їжі, оскільки часто відчував потяг до їжі, яка не входила до його запланованого раціону.
Порушника виявили достатньо рано, тому екіпаж не зіткнеться з небезпечною для життя нестачею їжі протягом решти місії, однак, ймовірно, їм доведеться ще більше обмежити раціони в останні кілька місяців, що призведе до недостатнього харчування.
Як членам екіпажу слід діяти в цій ситуації?
Чи слід їм припинити місію через нестачу їжі, чи вони мають продовжити виконання місії?
Залежно від вашої відповіді на попереднє питання, як вони мають забезпечити, щоб цей член екіпажу більше не крав їжу?
Чи заслуговує він на покарання, і якщо так, то яке саме?
Автомобільна покришка
2.
Член екіпажу бреше решті екіпажу про виконання призначених перевірок безпеки та технічного обслуговування.
Двома з найважливіших елементів космічної місії є довіра та безпека: довіра до членів екіпажу, що вони виконують свої індивідуальні обов’язки, і відчуття безпеки в середовищі, в якому ви працюєте.
Якщо будь-який із цих елементів буде втрачено, уся ваша місія може зазнати краху.
Ви та ваш екіпаж перебуваєте на місії зі створення
інфраструктури для нової колонії на Марсі.
Ви приблизно на півдорозі до Марса, і до цього моменту все проходило гладко як з екіпажем, так і з кораблем.
Кожен член екіпажу має конкретну роль під час цієї подорожі, хоча багато хто виконує кілька ролей.
На півдорозі до Марса проводиться обов’язкова нарада екіпажу, на якій усі члени звітують про свій поточний стан і виконання своїх обов’язків.
Коли настає час для другого бортінженера, який також
відповідає за перевірки безпеки та технічного
обслуговування, представити свій звіт, ви помічаєте, що його звіт щодо безпеки та обслуговування є дуже коротким.
Після додаткових запитань член екіпажу дає нечітку
відповідь.
Відчуваючи, що щось не так, ви разом з іншим членом
екіпажу після наради вручну перевіряєте системні журнали другого бортінженера.
Ви розумієте, що хоча він виконував свої обов’язки
бортінженера, він не проводив призначені перевірки безпеки та технічного обслуговування з першого місяця місії.
Ви знаєте, що цей член екіпажу раніше висловлював зневагу до перевірок безпеки, стверджуючи, що комп’ютер виявить будь-які можливі помилки, однак вам відомо, що для безпеки екіпажу життєво необхідно перевіряти системи щодня.
На щастя, протягом місії з космічним кораблем не виникало жодних проблем, але той факт, що член екіпажу не виконував перевірки протягом останніх кількох місяців, викликає серйозне занепокоєння.
Більше того, цей член екіпажу відповідатиме за перевірки безпеки обладнання, яке ваша команда розмістить на Марсі, включно з технологіями життєзабезпечення для нової колонії.
Як ви будете протистояти члену екіпажу, який не виконував свої обов’язки, і які наслідки ви можете до нього застосувати?
Як ви забезпечите, щоб відтепер усі перевірки виконувалися?
Найголовніше, як ви відновите довіру в усьому екіпажі, щоб мати змогу продовжити місію?
Чобіт
3.
Член екіпажу захворює і приховує цей стан від решти екіпажу.
Він стверджує, що з ним усе гаразд, і не хоче повідомляти нічого до Центру управління польотом.
[1]Хвороба є серйозною загрозою в обмеженому просторі
космічного корабля.
Стрес від космічних подорожей може легко послабити імунну систему члена екіпажу, хвороби можуть швидко
поширюватися, а медична допомога, доступна на борту
космічного корабля, є обмеженою.
[1]Ви перебуваєте на місії до Марса, і на півдорозі помічаєте, що один із членів екіпажу поводиться нехарактерно.
Він виглядає втомленим і не справляється зі своїми звичними обов’язками.
Член екіпажу стверджує, що просто почувається втомленим протягом кількох тижнів, навіть коли його стан не покращується після кількох днів відпочинку.
Зрештою решта екіпажу вимагає, щоб цього члена екіпажу перевірили на наявність кількох захворювань.
Більше не маючи можливості приховувати це, член екіпажу зізнається, що хворіє вже кілька тижнів, але не хотів викликати тривогу або відволікати від місії.
[1]Що екіпаж має зробити з цим членом команди?
Чи має бути якесь покарання для цього члена екіпажу за те, що він порушив протокол, приховуючи свою хворобу?
Чи була б ситуація іншою, якби член екіпажу повідомив про це команду, а команда вирішила приховати це від Центру управління польотом?
Ніж для масла
4.
Член екіпажу навмисно пошкоджує транспортний засіб.
Космічні місії часто є дорогими проєктами, причому кожен космічний апарат коштує щонайменше один мільярд доларів.
Кожна місія є інвестицією в майбутнє людства — для
дослідження та кращого розуміння нашої галактики і Всесвіту.
Однак ці місії, що передбачають тривалу ізоляцію та високий рівень стресу, можуть завдавати психологічної шкоди членам екіпажу.
Під час місії один із членів екіпажу навмисно пошкоджує модуль рухової установки транспортного засобу.
Член екіпажу, втомлений від ізоляції під час місії, хотів
змусити Центр управління польотом надіслати допомогу, щоб повернутися на Землю.
Після додаткової перевірки модуля рухової установки
бортінженер виявляє, що екіпаж наразі не має необхідного обладнання, щоб самостійно відремонтувати цей модуль.
За умов обмеженого запасу їжі та високої напруги в робочому середовищі існує багато невизначеностей щодо того, як найкраще вирішити цю ситуацію.
З точки зору Центру управління польотом, чи слід вам відправити місію для порятунку екіпажу та повернення його на Землю, чи розумніше зберегти ресурси місії?
Навіть якщо ціною бездіяльності стане життя членів екіпажу?
Які наслідки, якщо такі мають бути, повинні настати для цього члена екіпажу?
Чи допустимо змушувати члена екіпажу продовжувати місію, яку він активно хоче покинути?
Мотузка
5.
Член екіпажу перепрограмовує одну з систем керування корабля, щоб підтримувати температуру в житловому модулі вищою, ніж передбачено технічними вимогами місії.
Цей член екіпажу є єдиним, хто знає, як скасувати це перепрограмування.
[1]Іноді особисті цілі можуть вступати в конфлікт із цілями команди.
У космосі наслідки рішень, що базуються на особистих цілях замість цілей екіпажу, можуть бути особливо значними.
Наразі ви перебуваєте на місії зі збору даних на віддаленому супутнику, де екіпаж стикається з цією дилемою, оскільки один із членів екіпажу ставить власні потреби вище за місію.
Через два місяці після початку місії ви та інші члени екіпажу помічаєте, що температура в житловому модулі вища, ніж передбачено вимогами місії.
Ви та екіпаж звернули на це увагу, оскільки обладнання для підтримання тиску повітря на кораблі почало давати збої два тижні тому через вищі за норму показники внутрішньої температури.
Після розслідування один із членів екіпажу зізнається, що знайшов спосіб перепрограмувати датчик температури так, щоб він відхилявся від встановленого значення.
Під час конфронтації цей член екіпажу відповів, що йому часто було некомфортно холодно, тому він підвищив температуру.
Він стверджував, що зміна настільки незначна, що не вплине на успіх місії.
Екіпаж повідомляє йому, що через підвищення температури змінився тиск повітря на кораблі, що змусило кількох членів екіпажу перерахувати розподіл повітряних потоків, щоб вижити до кінця подорожі.
Член екіпажу не бажає змінювати температуру, вважаючи, що решта екіпажу достатньо розумна, щоб забезпечити достатній рівень повітря та тиску на залишок часу перебування на борту.
Цей член екіпажу є єдиним на кораблі, хто має необхідні знання, щоб скасувати перепрограмування, і Центр управління польотом не може зробити це дистанційно.
Як екіпаж має відреагувати на це порушення протоколу?
Оскільки член екіпажу відмовляється змінити температуру, які заходи слід вжити, щоб виправити ситуацію?
Степлер
6.
украинский => английский: Pushcha-Vodytsia - the natural gem of Obolonski district General field: Общественные науки Detailed field: История
Текст оригинала - украинский ІСТОРИЧНА ДОВІДКА
$$$$$ — історична місцевість та кліматичний курорт у північно-західній частині Києва, в межах Оболонського району, розташований переважно у соснових лісах (приблизно 70%).
Назву місцевість отримала від слова «пуща», тобто густий, непрохідний ліс, і невеличкої річки «Водиця», якої вже не існує.
В 1571 році польський король Сигізмунд II Август видав грамоту міщанам на право «в тие пущи входити... и дрова добровольно брати».
За вказівкою Петра I в 1724-1725 роках на території заповідної зони було закладено лісове господарство.
У 1793 році територія була передана у власність Києву як «Лісова дача $$$$$».
У 1794-1798 роках згадувався хутір $$$$$. Відтоді північно- західну околицю Києва іменують $$$$$. Її територія відвіку покрита лісом, який довгий час був предметом суперечок Межигірського і Братського монастирів.
У 1793 році проблема була розв'язана радикально — Сенат передав місцевість у власність міста. «Міська лісова дача» мала площу 3180 десятини і обслуговувалася (досить недбало) лісовим господарством.
В XVI-XVIII століттях ці землі перебували у володінні київських міщан.
З 1904 року в Пущу почав їздити електричний трамвай (до цього чотири роки їздив локомобіль або паровий трамвай) і носив він No19. І тільки в 1949 році номер маршруту став 12-м, як і зараз.
Цікаво, що як і 100 років тому, час поїздки від Контрактової площі до Пущі становить одну годину, а лісові пейзажі залиши- лися такими ж мальовничими.
За радянської влади було розміщено санаторії, будинки відпочинку, піонерські табори. Заклади лікування і відпочинку розміщували як у самому селищі, так і в лісі («Пуща-Озерна», «Лісова поляна»).
14 ліній Пущі прорізані поперек вулиць. Такий поділ курорту на окремі ділянки створює природну вентиляцію повітря і дихається в Пущі особливо легко.
З 1981 року мала статус селища міського типу, підпорядкованого Подільському адміністративному району Києва. Після проведення адміністративно- територіальної реформи, 14 березня 2002 року селище та селищну раду ліквідували, селище виключи- ли з облікових даних, а його територію приєднали до Оболонського району Києва. В цьому статусі $$$$$ перебуває і на сьогоднішній день.
Ласкаво просимо до $$$$$!
$$$$$ — це унікальна
територія Оболонського райо- ну Києва. Вона приваблює багато відвідувачів, які насолоджуються красивою природою, дивовижною архітектурою, природними джерелами, затишними готелями,
відмінними спортивними і СПА центрами, гарненькими кафе, добре розвиненою інфраструктурою велосипедного спорту і прекрасними зонами барбекю. Моя команда розробила цю карту саме для Вас,щоб зробити Ваше перебування у цьому чудовому місці більш приємним.
Перевод - английский HISTORICAL OVERVIEW
$$$$$ is a historic area and climatic resort in the northwestern part of Kyiv, within the Obolonskyi District, located predominantly in pine forests (approximately 70%).
The area got its name from the word “pushcha,” meaning a dense, impassable forest, and the small river “Vodytsia,” which no longer exists.
In 1571, the Polish king Sigismund II Augustus issued a charter granting townspeople the right "to enter those deep woods... and freely fetch wood for the fire".
By order of Peter I, a state forestry was established in the protected area in 1724–1725.
In 1793, the territory was passed to the ownership of Kyiv as the “Forest Estate of Pushcha-Vodytsia.”
The hamlet of $$$$$ was mentioned between 1794 and 1798. The northwestern outskirts of Kyiv have been called $$$$$ since then. The territory has long been covered with forest, which for a long time was the subject of disputes between the Mezhyhiria and Bratsky monasteries.
In 1793, the issue was resolved decisively – the Senate transferred the area to city ownership. The “municipal forest estate” covered 3,180 desiatinas (about 2.7 acres or 1.09 hectares) and was (rather negligently) managed by the forestry service.
In the 16th–18th centuries, these lands were owned by Kyiv townspeople.
From 1904, an electric tram began running to Pushcha (for four years before that, a steam tram or locomotive tram used to do it), and it was route No. 19. Only in 1949 did the route number become No. 12, as it remains today.
Fascinatingly, just like 100 years ago, the travel time from Kontraktova Square to Pushcha is about one hour, and the forest landscapes have remained just as picturesque.
During the Soviet era, sanatoriums, rest houses and pioneer camps were established. Medical and recreational facilities were located both within the settlement and in the forest (“Pushcha-Ozerna,” “Lisova Polyana”).
Fourteen lines of $$$$$ run perpendicular to the streets. This division of the resort into distinct areas promotes natural airflow, making the air in Pushcha exceptionally fresh and easy to breathe.
"In 1981, it was designated as an urban-type settlement under the jurisdiction of Kyiv's Podilskyi district. After an administrative reform on March 14, 2002, the settlement and its local council were dissolved. It was removed from the official registry, and the area was merged into Kyiv's Obolonskyi district – a status Pushcha-Vodytsia holds today."
Welcome to $$$$$!
$$$$$ is a unique area in Kyiv’s Obolonskyi District. It attracts many visitors who come to enjoy its beautiful nature, remarkable architecture, natural springs, cozy hotels, excellent sports and spa centers, charming cafés, well-developed cycling infrastructure, and lovely barbecue areas.
My team has created this map especially for you to make your stay in this wonderful place even more enjoyable.
More
Less
Стаж
Переводческий стаж, лет: 2. Дата регистрации на ProZ.com: Mar 2026. Член ProZ.com c Apr 2026.
английский => русский (Celpip exam clb10) английский => украинский (European University Bachelor degree) русский => английский (Official Celpip instructor certificate (level2))
Learn more about additional services I can provide my clients
Learn more about the business side of freelancing
Meet new end/direct clients
Find trusted individuals to outsource work to
Get help with terminology and resources
Learn more about translation / improve my skills
Get help on technical issues / improve my technical skills
Stay up to date on what is happening in the language industry
Improve my productivity
Биографические данные
LANA TUMANOVA https://linktr.ee/lanawithmuffin ________________________________________________________________________ Translator (Eng/Rus, Eng/Ukr, Rus/Eng, Ukr/Eng) Summary Literary Translator with 2-year experience of translating blogs, media and novels from English to Ukrainian and Russian. Proven ability to maintain consistency and the author’s unique voice. High commitment to delivering high-quality translations within deadlines. Highlights of qualifications 13 years of self-employment provide strong time management skills Working in different styles: daily blogs, news, politics, fiction and non-fiction literary Throughout checking of terminology and specialized concepts English level C1, constant contact with native speakers Amazon publishing experience Relevant experience Translated 550+ pages of fiction and non-fiction by English-speaking authors into Russian and Ukrainian Volunteered for Progressive International as a translator and reviewer Work History 2026–Present — Freelance Eng|Rus Eng|Ukr translator, Agenda Translations 2025–Present — Certified CELPIP Preparation Instructor, BASA School 2010–2023 — Self-employed Copywriter Languages: Russian – Native Ukrainian – Native English – Advanced (C1) Education & Training Bachelor’s Degree in Management European University, Kyiv — 2007–2010 Bachelor’s Degree in Psychology Modern Humanitarian University — 2003–2006 Professional Training • 96+ hours of “Ukrainian Business Copywriting” course • 30+ hours of “Landing Page and Social Media Copywriting” course • Certified CELPIP Trainer (Level 1 & Level 2) • Studied 50+ professional books on writing, marketing, and communication.
Ключевые слова literary translation, translation english russian, translation english ukrainian, English to Russian, English to Ukrainian
Член ProZ.com с Apr '26
Портфолио 