This site uses cookies.
Some of these cookies are essential to the operation of the site,
while others help to improve your experience by providing insights into how the site is being used.
For more information, please see the ProZ.com privacy policy.
This person has a SecurePRO™ card. Because this person is not a ProZ.com Plus subscriber, to view his or her SecurePRO™ card you must be a ProZ.com Business member or Plus subscriber.
Принадлежность к компании
This person is not affiliated with any business or Blue Board record at ProZ.com.
английский => украинский: The Rosetta Stone (an award-winning translation for Young Translator Contest in Kyiv, December 2012) General field: Общественные науки Detailed field: История
Текст оригинала - английский Rosetta Stone
The Rosetta Stone is very famous for it provided the key to slove the ancient Egyptian language. The Rosetta Stone was carved in 196 B.C. It was discovered by the French soldiers who came with Napoleon. The Frenchman Jean Francois Champollion is the one who cracked the code of the stone. The discovery of the stone of Rosette later called Rosetta stone is an interesting story.
The stone was discovered by the French troops in Napoleon's military expedition, in 1799 in Lower Egypt, when they were digging the foundations of an addition to a fort near the town of el-Rashid (Rosetta), in the Nile Delta.
It was discovered near the town of Rosetta (now Rashid), located in the Nile Delta about 40 miles northeast of Alexandria, by a Frenchman, Pierre Bouchard, on 15 July 1799. Captain Bouchard, an engineer officer in Napoleon's expedition to Egypt, was supervising the reconstruction of an old fort, as part of the preparations for defending the French from attacks by British and Turkish forces in the area. The Rosetta Stone came to light during the demolition of a wall of a wall in the fort. Captain Bouchard saw that the polished black basalt stone contained three sections of different types of writing, and recognized its significance immediately. He sent the stone to Cairo, to the scholars who also accompanied the French expedition to Egypt.
In 1801, after two years of warding off attacks by the British, and after their defeat at Abuquir Bay, the French forces in Egypt surrendered. Under the terms of the Treaty of Capitulation, all antiquities in the possession of the French, including the Rosetta Stone, were ceded to the British.
The stone is a compact basalt slab (114x72x28 cm) that was found in July 1799 in the small Egyptian village Rosette (Raschid), which is located in the western delta of the Nile. The stone contained words in three types of writing: Egyptian hieroglyphs, Demotic, which is a shorthand version of Egyptian hieroglyphic writing, and Greek. By translating the Greek section, scholars were able to learn what the hieroglyphs meant. This enabled them to translate inscriptions inside the Egyptian temples.
The inscription on the stone was a decree passed by a general council of priests which assembled at Memphis on the first anniversary of the coronation of Ptolemy V Epiphanes, king of all Egypt. The text concerns the honours bestowed on the king by temples of Egypt in return for services rendered by him to Egypt both at home and abroad. Priestly privileges, especially those of an economic nature, are listed in detail. Because the inscription appears in three scripts, hieroglyphic, demotic, and Greek, scholars were able to decipher the Egyptian hieroglyphic and demotic versions by comparing them with the Greek version.
The representation of a single text of the three mentioned script variants enabled the French scholar Jean Francois Champollion (1790-1832) in 1822 to basically decipher the hieroglyphs. Furthermore, with the aid of the Coptic language (language of the Christian descendants of the ancient Egyptians), he succeeded to realize the phonetic value of the hieroglyphs. This proved the fact that hieroglyphs do not have only symbolic meaning, but that they also served as a 'spoken language'.
Another British physicist Thomas Young worked on the translation of the stone with the French egyptologist Jean Francois Champollion.
Thomas Young, the English physicist, was the first to prove that the elongated ovals or cartouches in the hieroglyphic section of the stone contained a royal name written phonetically, in this case that of Ptolemy. Jean Francois Champollion went on to correct and enlarge Young's list of phonetic hieroglyphs and lay the foundations of our knowledge of the ancient Egyptian language in a paper which was read to the Academie des Inscriptions et Belles-Lettres in Paris in 1822.
It was this discovery - that the Egyptian hieroglyphic writing system used as a combination of ideograms, phonetic signs, and determinatives - that provided the breakthrough in the translation of hieroglyphic writing. And this ability to read the ancient hieroglyphs in turn opened the door to the history of ancient Egypt and gave birth to the new discipline of Egyptology.
Перевод - украинский Розетський камінь
Розетський камінь – дуже відомий артефакт, який допоміг розшифрувати
староєгипетську мову. Сам камінь було вирізьблено у 196 р. до н. е. Першими його
знайшли французькі солдати, які під час єгипетської кампанії прийшли до країни під
проводом Наполеона. Згодом, французькому дослідникові Жану-Франсуа Шампольйону
вдалося розшифрувати текст цієї пам’ятки. Власне ж відкриття гранітної плити з Розетти,
що отримала назву Розетського каменя, становить неабиякий інтерес.
Камінь знайшли французькі солдати з Наполеонівського війська під час походу
до Нижнього Єгипту у 1799 році, коли закладали підвалини для будівництва частини
військового укріплення біля міста аль-Рашид (яке тоді звалось Розетта) у дельті Нілу, за
64 км на північний схід від м. Александрія.
Камінь знайшов француз П’єр Бушар 15 липня 1799 року. Капітан Бушар, військовий
інженер у Наполеонівському експедиційному корпусі в Єгипті, наглядав за ремонтом
старого укріплення, яке відновлювали для оборони французів від нападу британських
та турецький сил в цьому районі. Розетський камінь помітили, коли зносили стіну
укріплення. Капітану Бушару впало в око, що на чорному полірованому базальті було
нанесено три групи різних знаків, і він одразу ж зрозумів велику цінність знахідки.
Бушар відправив камінь до Каїру, де на той час працювали вчені, які супроводжували
експедиційний корпус Наполеона в Єгипті.
У 1801 році, після двох років відбиття наступів британців, французькі війська
зазнали поразки у битві біля Абукірської затоки і капітулювали. За умовами угоди
про капітуляцію усі єгипетські старожитності, що знаходились у власності французів,
включно з Розетським каменем, відходили у власність британців.
Сам камінь являє собою невелику базальтову плиту (114х72х28 см), яку було знайдено у липні 1799 р. у маленькому єгипетському містечку Розетті (Рашид), що
знаходиться у західній частині дельти Нілу. Камінь містить три ідентичні тексти, написані
староєгипетськими ієрогліфами, демотичним письмом (скорописний варіант єгипетських ієрогліфів) та грецькою мовою. Коли дослідники переклали грецький текст, вони змогли розшифрувати значення ієрогліфів. Це допомогло прочитати написи у єгипетських храмах.
На плиті вибито текст указу, рийнятого спільною радою жерців, що зібралася у Мемфісі з приводу першої річниці коронації царя єгипетського – Птолемея V Епіфана. У тексті йдеться про почесті, якими царя ушановують єгипетські храми як подяку за його
служіння Єгиптові в межах царства та за його кордонами. Привілеї жерців, особливо економічні, прописані дуже детально. Оскільки тексти подаються трьома видами письма – ієрогліфічним, демотичним та грецьким, дослідникам вдалося розгадати староєгипетське
ієрогліфічне та демотичне письмо на основі порівняння його з грецьким.
Дублювання тексту указу різними видами письма дозволило французькому дослідникові Жану Франсуа Шампольйону (1790–1832) розшифрувати більшість ієрогліфів у 1822 році. Більше того, використовуючи знання з коптської мови (якою розмовляли християнські нащадки древніх єгиптян), він встановив їхнє фонетичне звучання. Це дозволило підтвердити припущення про те, що ієрогліфіка мала не тільки
графічну оболонку, а й застосовувалась як мова усного спілкування.
Інший дослідник написів на Розетському камені, англійський фізик Томас Янг, працював над дешифруванням ієрогліфів разом із Ж.-Ф. Шампольйоном.
Саме Томас Янг першим встановив, що видовжені овали (т. з. «картуші») у староєгипетському ієрогліфічному тексті містять імена правителів у фонетичному
написанні, у цьому випадку – ім’я царя Птолемея. Ж.-Ф. Шампольйон продовжив їх вивчення, відкоригувавши та збільшивши список фонетичних ієрогліфів Янга. Він заклав основи сучасних знань про давньоєгипетську мову, які було викладено у доповіді,
представленій французькій Академії написів та художньої літератури у 1822 році.
Відкриття того, що давньоєгипетська ієрогліфіка використовувала ідеограми,
фонетичні символи та детермінативи (беззвучні знаки для полегшення прочитання), стало
проривом у перекладі давньоєгипетського письма, а можливість їх читати, у свою чергу,
підняла завісу таємничості над історією стародавнього Єгипту та зародила нову науку –
єгиптологію.
английский => украинский: The Essay, an Exercise in Doubt (an award-winning translation for National Translation Olympiad held in Kyiv, May 2013) General field: Искусство/Литература Detailed field: Образование / Педагогика
Текст оригинала - английский The Essay, an Exercise in Doubt
I am an essayist, for better or worse. I don’t suppose many young people dream of becoming essayists. Even as nerdy and bookish a child as I was fantasized about entering the lists of fiction and poetry, those more glamorous, noble genres on which Nobels, Pulitzers and National Book Awards are annually bestowed. So if Freud was right in saying that we can be truly happy only when our childhood ambitions are fulfilled, then I must be content to be merely content.
I like the freedom that comes with lowered expectations. In the area of literary nonfiction, memoirs attract much more attention than essay collections, which are published in a modest, quasi-invisible manner, in keeping with anticipated lower sales. But despite periodic warnings of the essay’s demise, the stuff does continue to be published; if anything, the essay has experienced a slight resurgence of late. I wonder if that may be because it is attuned to the current mood, speaks to the present moment. At bottom, we are deeply unsure and divided, and the essay feasts on doubt.
Ever since Michel de Montaigne, the founder of the modern essay, gave as a motto his befuddled “What do I know?” and put forth a vision of humanity as mentally wavering and inconstant, the essay has become a meadow inviting contradiction, paradox, irresolution and self-doubt. The essay’s job is to track consciousness; if you are fully aware of your mind you will find your thoughts doubling back, registering little peeps of ambivalence or disbelief.
According to Theodor Adorno, the iron law of the essay is heresy. What is heresy if not the expression of contrarian doubt about communal pieties or orthodox positions? This is sometimes called “critical thinking,” an ostensible goal of education in a democracy. But since such thinking often rocks the boat, we may find it less than supported in school settings. Typically, the exercise of doubt is something an individual has to cultivate on his or her own, in private, before summoning the courage to air it, say, in an essay.
Recently, with fiercely increased competition for admission to the better colleges, the “common app” essay has become an obsessive focus on the part of high school administrators, parents and students. This part of the college application requires each applicant to file a personal statement, a prose reflection conveying individual sensibility, experience or worldview.
Tutors advertise on lampposts for after-school courses to prep the college aspirant for the most seductive, winning common app. (I am delighted to see this career path opening for indigent essayists.) The problem is that, more often than not, the applicant is expected to put forward a confident presentation of self that is more like an advertisement, a smooth civic-minded con job, circumventing the essay’s gift for candid, robust self-doubt.
When my daughter Lily, now a college freshman, was applying to schools, she wrote what I thought was a perfect common app essay about her mixed attraction to the idea of melancholy. Her high school counselor, while conceding it was well written, forced her to abandon it because it might give schools the wrong impression that she was a “downer.” Earlier, Lily, whom I had encouraged to wear her ambivalence proudly, was reproved by teachers for writing papers that failed to support one side of a debate, instead arguing the validity of both positions.
I got it that they wanted her to sharpen her rhetorical ability. Argumentation is a good skill to have, but the real argument should be with oneself. Especially when it comes to the development of young writers, it is crucial to nudge them past that self-righteous inveighing, that shrill, defensive one-track that is deadly for personal essays or memoirs, and encourage a more polyphonic, playful approach. That may be why a classic essay technique is to stage an inner debate by thinking against oneself.
Doubt is my boon companion, the faithful St. Bernard ever at my side. Whether writing essays or just going about daily life, I am constantly second-guessing myself. My mind is filled with “yes, buts,” “so whats?” and other skeptical rejoinders. I am forever monitoring myself for traces of folly, insensitivity, arrogance, false humility, cruelty, stupidity, immaturity and, guess what, I keep finding examples. Age has not made me wiser, except maybe in retrospect. My wife sometimes complains that I will never admit I am wrong. Of course I do — granted, less than I should, but it’s not just because I am stubborn and hate to concede a point in the heat of argument. The main reason is that a part of me always assumes I’m wrong and at fault, to some extent; this is so obvious to me that it needn’t bear stating. In any case, I often forget to say it aloud. But I certainly think it.
Strangely enough, doubt need not impede action. If you really become friends with your doubt, you can go ahead and take risks, knowing you will be questioning yourself at every turn, no matter what. It is part of living, a healthy evolutionary adaptation, I would imagine. The mistake is in trying to tune out your doubts. Accept them as a necessary (or at least unavoidable) soundtrack.
The only danger, then, is becoming smug about one’s capacity for doubt — the essayist’s occupational hazard, to which I periodically succumb. I have found the exercise of doubt to be an enormous help in writing essays, because it lets me start out with the knowledge that I may very well not achieve perfection on the page. Then I can forgive myself in advance for falling short of the mark, and get on with it.
Phillip Lopate
The New York Times
Перевод - украинский Есе як вправа в сумнівах
Не знаю, добре це чи погано, та я – есеїст. Думаю, мало хто з літераторів-початківців мріє про таку долю. Навіть у дитинстві, а вже тоді мене від читання було не відірвати, я мріяв про лаври письменників та поетів – богемних,усіма шанованих літераторів, яким щороку вручають Нобелівські, Пулітцерівські та Національні книжкові премії. Тож, якщо пан Фрейд мав рацію і ми можемо бути по-справжньому щасливими, лише коли реалізуємо свої дитячі бажання, я маю радіти принаймні з того, що хоч чогось досяг.
Мені до вподоби те відчуття свободи, що приходить від занижених сподівань. У царині нехудожньої літератури, скажімо, мемуари звертають на себе значно більшу увагу, ніж збірки есе, що друкуються обмеженими, ледь помітними тиражами через очікувано низький читацький попит. Втім, незважаючи на регулярні заяви про смерть есе як жанру, їх незмінно друкують, і, якщо хочете знати, есеїстика наразі поволі відроджується - можливо, через її співзвучність настроям та звернення до тем сьогодення. У глибині нас живе невпевненість, нас мучать протиріччя, а есе якраз і кохаються в сумнівах.
З тих самих часів, коли Мішель де Монтень – засновник жанру сучасного есе – спантеличив нас своїм «Що я знаю?» і назвав людство духовно нерішучим та мінливим, есе стало полем зіткнення протиріч, парадоксів, вагань та власних сумнівів. Мета цього жанру – простежити шлях, яким простує свідомість; якщо ви цілком нею керуєте, то побачите, як думки починають іти власними слідами, і відчуєте в собі перші спалахи непевності.
На думку Теодора Адорно, єресь – це неодмінне правило для будь-якого есе. А що ж таке єресь, як не критика загальних святинь і традиційних позицій? Це іноді зветься «критичним мисленням», яке проголошується метою демократичної освіти. Насправді ж критичне мислення системі не вигідне – надто вже воно неконтрольоване, а, отже, зовсім не підтримується у закладах освіти. Зазвичай людина має зародити у себе сумніви самостійно, в глибині душі, перед тим як у неї стане мужності озвучити свої думки, скажімо, в есе.
Нещодавно конкурс на вступ до вищих закладів освіти стрімко посилився, і директори шкіл, батьки та самі учні почали не на жарт перейматися написанням особистих есе. Цей твір – невід’ємна вимога до вступників; у формі роздумів там має розкритися їх душевна чутливість, життєвий досвід та світосприйняття.
Репетитори розклеюють на стовпах об’яви і рекламують додаткові заняття з підготовки абітурієнтів до написання якісних особистих есе, що здатні спокусити найвибагливішого екзаменатора (мене тішить, що збіднілі есеїсти зможуть хоча б підзаробити на цьому). Біда криється у тому, що від молодої людини очікують впевнену розповідь про себе у рекламному, удавано-соціальному стилі, що зовсім не лишає місця для щирих і здорових сумнівів.
Коли моя дочка Лілі, нині першокурсниця, подавала документи на вступ, вона написала, як мені вважалося, ідеальне особисте есе про своє неоднозначне ставлення до меланхолії. Її викладачка, хоча й похвалила якість твору, спонукала дочку написати нове есе, бо першим вона ризикувала зробитися меланхолічкою в очах читачів. До цього я також незмінно підтримував збалансовану позицію Лілі, а от вчителі сварили її за твори, де вона висвітлювала обґрунтованість протилежних думок, а не приставала на якусь одну сторону суперечки.
Я збагнув, що вчителі хочуть, аби Лілі покращила свою риторичну майстерність. Здатність аргументувати свою думку є важливою, та головним своїм опонентом слід обрати себе. Це особливо стосується становлення письменників-початківців. Необхідно безболісно і швидко провести їх через етап агресивної зухвалості та безапеляційності, прищепити їм різнобічний, грайливий підхід до письменництва. Можливо, саме через це класичним прийомом написання есе залишається уявна суперечка із самим собою.
Сумніви – мій незмінний супутник, що, наче вірний собака, не полишить у біді. Пишу я есе чи вирішую побутові справи – я завжди у собі сумніваюся. У моїй голові не перестають кружляти усілякі «так, але…», «ну й що з того?» - словом, різні скептичні думки. Я безупинно шукаю в собі необачність, черствість, пихатість, лицемірство, жорстокість, тупість, незрілість – і уявіть собі, досі подекуди їх знаходжу. Роки не додали мені мудрості, хоча, мабуть, легко бути мудрим, споглядаючи у своє минуле. Моя дружина інколи скаржиться, що я ніколи не визнаю своєї неправоти. Звичайно ж, це не так – хоча її слід визнавати частіше. Таке враження складається не тому, що я упертий і непоступливий у суперечці. Причина криється у частині мого «я», що постійно вважає себе до певної міри неправою; мені це настільки очевидно, що я про це навіть і не згадую. Так чи інакше, я забуваю озвучувати свої помилки, хоча точно знаю про них.
Може здатися дивним, та сумніви аж ніяк не заважають діяти. Якщо ви доведете їх до ладу, то зможете сміливо ризикувати, знаючи, що кожен ваш крок буде під ненастанним контролем. Мені видається, що вони є частиною людського буття, здоровим еволюційним пристосуванням. Було б помилкою придушувати в собі сумніви. Просто вважайте їх необхідним (або, принаймні, неминучим) музичним супроводом, що лунає крізь все ваше життя.
Єдиною небезпекою, таким чином, залишається вихваляння ними – на цю «професійну хворобу» есеїста я час від часу страждаю сам. У моїй письменницькій роботі без сумнівів і на крок не посунутися. Завдяки їм я одразу розумію, що навряд чи створю ідеальний текст, а тому можу наперед себе пробачити за огріхи та швидко стати до роботи.
Філіп Лоупет
The New York Times
More
Less
Образование в области перевода
Master's degree - Kyiv National Linguistic University
Стаж
Переводческий стаж, лет: 16. Дата регистрации на ProZ.com: Jan 2013. Член ProZ.com c Sep 2013.
английский (University of Cambridge (CAE - ESOL Examinations), verified) английский (University of Cambridge (TKT - ESOL Examinations) , verified) английский => украинский (Kyiv National Linguistic University, verified) английский => русский (Kyiv National Linguistic University, verified) французский => русский (Kyiv National Linguistic University, verified)
французский => украинский (Kyiv National Linguistic University, verified) русский => английский (Kyiv National Linguistic University, verified)
More
Less
Членство в ассоциациях
N/A
Программное обеспечение
Adobe Acrobat, Idiom, memoQ, Microsoft Excel, Microsoft Office Pro, Microsoft Word, OmegaT, SmartCAT, Translation Tiger, Translation WorldSpace, Smartling, Trados Studio
I've recently relocated to Poland and completed another Master's degree — this time, in Empirical and Theoretical Linguistics (hence, in-depth knowledge of syntactic theory, understanding of statistics, corpus linguistics, and scientific methodology in general), adding advanced Polish to my linguistic toolbox.
Profound knowledge of linguistic theory and language mechanics (expert advice given more or less regularly at englishforums.com);
Approach to each new translation in light of the Skopos theory (i.e. commitment to delivering functionally equivalent texts in the target language);
A principled use of general and specialist corpora to produce naturally sounding texts in the target language;
Eleven years' experience with large and smaller translation agencies — both in Ukraine (Advanced International Translations, famous for its translation management systems) and abroad (Wolfestone /United Kingdom/, Acclaro /USA/, RR Donnelley /USA/, ViewGlobally /Lithuania/, Technicis /France/, GetIt Sp. z o. o. (/Poland/, etc.);
Formerly – senior translator / interpreter with Pravex-Bank, part of Intesa Sanpaolo Group—the third largest banking group in Europe.
Extensive proofreading and quality assessment experience (including the use of formalised procedures for evaluation);
Training junior translators (something I did when I worked in-house).
LANGUAGE AND TRANSLATION CONTESTS I HAVE WON:
National English language olympiads (successively, 2006 to 2008);
Fourth Translation/Interpreting Contest for Young Professionals (Kyiv, December 2012);
National Ukrainian Translation/Interpreting Contest (Kyiv, May 2013);
Literary Contest of the Russian Wodehouse Society (August 2013);
Translator of the Quarter at Wolfestone Translation.
ACADEMIC CREDENTIALS:
• Currently, I am a PhD candidate (Translation Studies & Terminology) at the University of Aveiro, Portugal. My research centres on the application of Systemic Functional Linguistics to the process and product of translation and on the ideology and power play in various conceptualisations of Translation Studies as an interdisciplinary field.
• In December 2020, I passed all the required assignments and thus successfully completed a course entitled 'Literary Theory: An Introduction' offered by Oxford University, which provided me with solid knowledge of past and contemporary literary and cultural theories (from Russian Formalism to Post-Humanism), offered a forum for fruitful discussions with peers and further honed my English writing skills.
• I hold a cum laude Master's Degree in Translation Studies (English and French).
• I hold a Specialist diploma in Legal Studies (Business Law & English for Legal Purposes).
• I have successfully passed a number of internationally acclaimed certificates from CambridgeESOL: CAE, CPE (the most demanding general English examinations [levels C1 & C2 of the European Framework]), ILEC (a certificate in Legal English, passed with 'A with Merit' mark), and TKT (Teaching Knowledge Test, the highest grade for all three modules).
• In 2013, I completed a course in trial techniques organized by Leavitt Institute within the BUILD Project for Ukraine, for which I have a certificate of attendance.
BOOK TRANSLATIONS:
Four published translations (and counting):
Economics: The User's Guideby Ha-Joon Chang, a book that is able to
serve as a comprehensive introductory text on economics (2016);
The Richest Man in Babylonby George Clason, a business classic written
in the 1930s in form of old Babylonian parables (2017);
Where’d You Go, Bernadetteby Maria Semple, a highly-praised book later
adapted for the big screen (2018);
It’s Going to Hurt, another award-winning semi-autobiographical book by Alan Kay, a
former English doctor who made the world laugh and cry with his at times
hilarious, at other times heart-wrenching stories from his former hospital
workplace (2019).
PROJECT HIGHLIGHTS:
- translating/editing of The Encyclopedia of Olympic Games 1972-2000 by Serhiy Bubka et al.;
- Dropbox localization (Web, Email, mobile apps) for Ukrainian users;
- translation of procurement documents for Kazan Heat Power Plant;
- localization of Yahoo mobile apps;
- translation of HP manuals into Russian;
- Proofreading Microsoft Office Help site localised into Russian;
- localization of Duolingo—a free language-learning and crowd-sourced text translation platform—into Ukrainian;
- editing a safety sheet for Firmenich, a Swiss chemical manufacturer. Comment from the project manager: "Please note that client expressed a high satisfaction with the quality of your editing."
- translation of an installation and commissioning manual for a fan to be installed at Reftinskaya GRES—Russia's most powerful thermal power station;
- translation of joystick manuals from French into Russian for Gemini and EasyJoy;
- translation of thermostat manuals from English into Russian and Ukrainian for OJ Electronics A/S;
- translation of a technical description of a combat management system for a combatant ship for Elbit Systems Ltd;
- localization of buydeeper.com website into Russian and Ukrainian and translation of Deeper Fishfinder Sonar manual into Russian;
- translation of press release materials for Gemalto—world leader in digital security, from French into Russian;
- legal materials of a court case for tax evasion in France, from French into Russian;
- translation of marketing materials for Ultrawave, a company that offers innovative ultrasound technology for a variety of cleaning applications, from English into Russian;
- legal editing and proofreading of a non-disclosure agreement between Hewlett-Packard Russia and its counterpart;
- translation of a sibling assessment report and family court materials for Staffordhire Legal Services from English into Russian;
- proofreading a lengthy curriculum vitae of a distinguished British lawyer, member of the International Law Commission of the United Nations (EN>UKR);
- translating promotional materials for Wikimedia Foundation from English into Ukrainian;
- translation and editing of a paper prepared by Tony Blair Associates on strategic options for development of Aktau Seaport in Kazakhstan (EN>RU);
- Dell: translation of marketing materials from English into Russian and vice versa;
- Tetronics: a large-scale technical translation project, furnace system documentation;
- Boeing: promotional materials for "The Age of Aerospace" series (EN>RU);
- Renault: large badges of promotional materials and technical specifications for Renault, including Z.E., Megan, and Master product ranges; translation and proofreading (EN>UKR);
- Adidas: e-learning materials for Ukrainian store managers (EN>UKR).
...
I am familiar with a range of different CAT tools, ranging from the most familiar (such as SDL Trados Studio 2009, 2011, memoQ, Idiom Worldserver, Translation Worldspace) to the lesser known (such as Translation Tiger, a specific requirement from a client). For translations in the banking environment, I usually resort to SmartCAT—ABBYY's recent solution; otherwise, my tool of choice is SDL Trados Studio 2014.
Given my current academic interests, I also work with a range of corpus linguistics tools (such as CorpusSearch) and regularly apply R (a popular statistical environment) to linguistic data.
Whatever the occasion, a fully equivalent and culturally relevant translation will be delivered in time.
Respectfully,
Andriy Lapin
Этот переводчик заработал баллы KudoZ, помогая своим коллегам в переводе сложных терминов, требующих специальных знаний. Для просмотра переведенных терминов щелкните на соответствующей сумме баллов.
Член ProZ.com с Sep '13
Компетенция 
